Топ-100

Бо природа – рідна…

Запахло літечком. Смарагдом ярина вабить, полуниця посміхається до кожного… Навздогін поспішають „всі родичі гарбузові”, пнуться ніжною зеленню до сонечка, застеляючи ще зовсім недавно чорніючу ріллю зеленим килимом.

А в лузі хтось розсипав перлини. Раннього […]

Поділитися:
Читати дальше

Краю мій рідний…

Грайливе сонячне проміння, перестрибуючи з квітки на квітку, то зупиняється на мить у невеличкому озерці, щоб напитися прозорої водиці, то мандрує далі, залишаючи відчуття тепла. Малий Андрійко, досхочу насолодившись красою довкілля, враз розквітлого від ласкавих […]

Поділитися:
Читати дальше

Плаче захмарене небо…

Хмаринки ллють дрібні сльози на розквітлі сади, і ніжно-зелене молоденьке листя, вмите дощовими теплими краплинами, виблискує перламутром. Застигли у дрімотній тиші ніжні пелюстки квіток. Перед дощем досхочу наситивши повітря п’янким ароматом, квіти примовкли, щоби з […]

Поділитися:
Читати дальше

Як я люблю конвалію розквітлу!

Поринула земля в вишневі снігопади, каштанові свічки яскраво гоготять. Кульбаби заметілі на левадах, у саду, у полі… У цьому параді конвалії духмяній гордо б стати. Та ні! У лісі, де тонкі травинки, як ниточки в […]

Поділитися:
Читати дальше

Лелеки повернулися

Уже весна. Так лагідно, ніби любляча ненька, дивиться розквітлими очками на світ Божий перша квітка. Тягне білосніжну голівку до сонечка, мовби вже ніякі березневі холоди їй не страшні… А ночі ще холодні. Час од часу […]

Поділитися:
Читати дальше

І вербові котики розквітли

Розлилися сонячні потоки. Сліпучо-осяйне тепло дзвенить із кожного промінчика. Обціловує заспану земленьку, будить. І вона, стрепенувшись, як молода, ще невправна господиня, метушиться. Там он зеленим паростком озвалася, а в лісовому задолинку білосніжжям пролісків замаїлася. А […]

Поділитися:
Читати дальше

Плачуть дерева

Довго виглядали деревця весну. Чомусь барилася світами, губилась поміж стежок, аж нарешті озвалася пташиним співом, вихлюпнула небесною голубінню, сонечковим посміхом. І розвеселила все навкруги. Рослини вдягаються в нові пишні шати. Манить красою ніжно-зелений лист, наче […]

Поділитися:
Читати дальше

Болить ще рана…

Життя триває. День іде за днем. Заходить сонечко і вранці знову сходить. Людина в клопотах своїх шукає мить, щоб відвернути біль страшний – Чорнобиль. Вже стільки літ минуло, відколи біда ця сталась… І залишив Чорнобиль […]

Поділитися:
Читати дальше

Не зазіхай і ти, людино…

Лагідне сонячне проміння запрошує нас заглянути до весняного лісу. Він ще дрімає, оповитий тишею. Тільки де-не-де на галявинці посхиляли ніжно-білі голівки провісники весни проліски – квіти, що бояться злих зазіхань на їхню красу холодного, злючого […]

Поділитися:
Читати дальше

Ніжністю і ласкою заворожує

Чарує цвітом, ніжною зеленню і прозорістю повітряної свіжості неозоре довкілля. Дивує неповторністю барв і форм рідна природа. Та й птахи із вирію повернулися і, знай, наспівують веснянок, насолоджуючись ними і вправляючись у майстерності зачаровувати дивоспівом […]

Поділитися:
Читати дальше