Топ-100

…І хліб-сіль на столі

Ліниво пробуджується листопадовий день. У досвітковій тиші прохолодно озивається криничне цямриння. А тим часом, поки в кімнатах у кутках ховаються нічні сутінки, сільські господарі вже турботливо метушаться по господарству.

«Ранок – панок», – шанобливо […]

Читати дальше

Багрянолистом осінь замаїлась

Журлива осінь почувається повноправною господинею нашого краю. Позолотила ліси, гаї, а поміж тим, спочивши, плаче захмареним небом. Оповита сизими хмарами небесна височінь. Сонячні промені перебиваються сплячкою в очікуванні можливості зігріти довкілля.

Прикрасою саду, що […]

Читати дальше

Іде жовтокоса чарівниця

Непомітно, ледве відчутно вона крадеться принишклими деревами, кущами, вдягаючи їх у легку позолоту. Ці ще несміливі кроки надають довкіллю сумного забарвлення. Тому й журиться вітер. А перепочивши у вогкому туманному задолинку десь за селом, несе […]

Читати дальше

Розсипала осінь багрянці

Минуло літо. Вже розбавляє фарби чарівниця осінь. То тут, то там розсипає багрянці. У небесній блакиті журливо кружляє журавлиний ключ. Повітря бринить, як натягнута струна. По скошеній отаві сумно походжають довгоногі лелеки, мовби журяться, що […]

Читати дальше

Знову йдемо до осені

Уже знову журяться лелеки. Здається, зовсім недавно ці провісники тепла несли нам на крилах весну із далекого краю. А вже серпень…

Колючі жовтогарячі стерні на полях боляче ранять серце усвідомленням пташиного мотиву: знову йдемо […]

Читати дальше

Не минай, літечко!

Різноманіття, барвистя навкруги немов нашіптують: „Гайда в луг, у ліс, на річку!” І торкаються струн душі, проникають у її найглибші схованки, найпотаємніші закутки. І вже не можна втриматися – ноги самі несуть у краї чистих […]

Читати дальше

Веселковий розмай навкруги…

Духмяне літо поспішає до осені. Загостювало в нашому краю барвистим цвітом, щедрими плодами землі, пливе хвилястими хлібними ланами, заплутується в густому яблуневому гіллі. Милується собою, немов наречена, задивившись зелен-чубими вербами в тихе водяне плесо. А […]

Читати дальше

Літо втоми не знає

Ось і жнива… Благословенний Богом час зернозбору традиційно то сонечком посміхнеться, то легким вітерцем залоскоче. Та ще й, на прикрість, дощовими краплями засмучує… Нелегко селянам, ой, як нелегко. Тільки-но із-за хмарки вигляне скупе сонечко, після […]

Читати дальше

Селянська симфонія

Непомітно згасає день. Тихо котиться сонечко за небокрай, обціловуючи своїм теплим промінням кожнісіньку травинку. Блідо-рожевою стрічкою ясніє західний край неба, і на тлі цього згасаючого багаття у дрімотній тиші засинає натомлена за день комашня, згорнувшись […]

Читати дальше

Про що жито співає

Бездонна височінь чистого неба у прозорому переплетенні із сонячними променями зачаровує погляд. Гай-гай, який же шлях доведеться долати теплим джерелам, щоби звеселити землю, доторкнувшись різнобарв’я на її чолі…

Ось так подумки прошкую разом із […]

Читати дальше