Теплиться мрія, жевріє надія
На щирість, доброту людських сердець.
А в синім небі голуби сивіють
У блиску покарбованих кілець…

У вітровіях теплих, аж п’янких,
Купаю спогади про давню юність.
Ще в теплих сповитках легких –
Нечіпана дитинства …мужність.

В сільських шляхах, обкурених землею,
У споришах мереживних ще й досі
Щемливо тужить зблідлою зорею […]

Загубивсь між кучерями вітер.
І хурделить віхола п’янка.
Крадькома непевним кроком білим
Зачіску змережує зима.

Мерехтливе сніжинкове сяйво
Рік за роком віку додає.
Озираюсь в пройдене. Минає
Час невпинний. Новизну несе.

05.2001.

Так прудко мить наздоганяє іншу.
У круговерті днів минає вік.
Усе минає. І життєву нішу
Наповнює справ добрих і невдалих лік.

Танцює вальс на водяному плесі
Сп’яніла пахощами комашня.
А у дзвінкім та чистім […]

Упало небо у зелене листя –
Це льон розцвів так ніжно-голубим.
Навколо все барвисто-урочисте.
Завжди милуюсь літом чарівним.

Минула осінь, і зима минула,
Весна-красна поволі одцвіта.
А я про літо і про весну чула, […]

Хоча мчать і весни, і літа,
Не піддамся старості так скоро.
В мене є мета одним-одна –
По житті іти лише угору.

І хоч де-не-де крадеться сивина,
І хоч зморшка борознить обличчя,
І в […]

Веселиться рясний дощик,
Пісеньку співає.
А край неба міцний мостик
Веселка ладнає.

Одним рогом тримається
Батьківської хати,
Ну, а другим силкується
Доньчину дістати.

Пробіглися б тим місточком
Онученьки жваві…
Та веселка над горбочком […]

Тихо день згасає –
Молодість минає.
Зорі вечорові
Стежку осявають.

18.10.2003.

Всміхнулось рано-вранці спіле літо
І так зрадливо кинуло: «Прощай..!»
І раптом дощ почав стіною лити…
О, серпне! Не минай. О, не минай…

Холодні і колючі хмари виснуть,
Бо осінь – це така пора.
Що […]

Минуло літо. Сипле барви осінь.
Прийшла пора збирати врожаї.
Лежать м’які отави у покосах.
Клубочаться тумани по землі.

Сумує стежка. Вмили її роси.
І журавлів не чути угорі.
Вже зиму холоди у гості просять, […]