Хлопченя стулило чорні вії.
Просить Сонька, щоб прийшов у сни.
Хоче в них побачить свої мрії,
До яких ще йти йому і йти.
Мама й тато хлопчика голублять,
Братик його любить над усе.
Але чи […]

Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.

Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]

Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.

Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.

Сонячний промінь – у серці на радість,
Парость зелена – не час для журби.
І хоча часто спіткає нас складність,
Прагнути треба дійти до мети.

Сиві завії добром зігрію.
Заздрісним людям любов свою […]

Обтято крила і надій катма.
Тебе безодня поглинає – заздрість.
А я – із мріями, я не сама,
Хоча торую шлях у незворотну старість.

13.04.2005.

У мороці буднів жорстоких,
В обіймах немилосердя
Всміхнуся добру широко
Так щиро, так тепло – всім серцем!

29.03.2004.

Чорною ниткою
Чорні думки
В чорну ряднину
Зашила Заздрість.
Чорного дня
Чорна біда
В чорній ряднині
Спіткнула Заздрість.
Чорні нитки,
Чорні думки
В чорній ряднині
Знищила Заздрість,
Спіткнувшись
Об день
Білий…
І стала
Заздрістю
Білою… […]

Квітне літо моє без утоми,
Ніби осені в світі нема…
Тихцем зрідка в душі хороми
Закрадається сива зима.

Ні, не камінь серце, і мліє…
Зупинися, роздумай, збагни…
Розкуйовджену злим вітровієм,
Чорну заздрість ген-ген прожени… […]

Ні, не скорюся злим вітрам негоди.
Наперекір осінньому плачу,
Котрого не відчути годі,
Я мріями у літечко іду!

Зачерпни води у долоні,
Зазирнувши у лоно озерця.
І забудь про сльозинки солоні,
Хоча дуже збентежене серце.

Хай навколо – сердита завія…
Сонцем, веснами і квітками
В спраглім серці мережана мрія
Хай плекається […]