Молюсь до Бога не заради моди.
Зі смутком в серці за гріхи свої
Йдемо до Нього ми, звичайні люди,
Щоби знайти притулок для душі.
Мандруємо земним тернистим шляхом
Крізь світло радощів і темінь гіркоти, […]
творча мозаїка

У цьому поетичному обрамленні буднів і свят українців дзвенить оптимізм поетеси. Її творчість торкається струн душі променистою любов’ю до усього, що оточує нас, а особливо вона шанує людей – щирих, чесних, порядних.
Перша збірка поезій, більшість із яких публікувалася у періодичних виданнях, призначена для широкого кола читачів.
Молюсь до Бога не заради моди.
Зі смутком в серці за гріхи свої
Йдемо до Нього ми, звичайні люди,
Щоби знайти притулок для душі.
Мандруємо земним тернистим шляхом
Крізь світло радощів і темінь гіркоти, […]
Жорстокий світ, цинічний і брудний…
Ні, це не світ, це ми – у ньому люди.
Фальшиво на колінах б’ємось в груди:
«Прости, як митареві, Господи святий…»
23.11.1998.
Я вдячна Богу, бо здорові діти,
Бо Він благословив їх на життя.
Молюсь Йому. Завжди буду молитись
І посилатиму до Нього каяття.
Я вдячна Богу за безмірну щедрість,
За всі плоди, бо їх для […]
Якщо в серці журба і смуток,
А на очі сльози набігли,
Пам’ятаймо: є в Небі Господь,
Він – наш Батько, а ми – Його діти.
Помолімось до Бога з любов’ю,
На коліна упадьмо і […]
Ми змаліли душею. До нас горнеться туга і смуток.
Нас бентежать невдачі і невпинності часу ріка.
Де ж він, де той сівач? Хай візьме свій здобуток
І в родючу землицю вкине зерна Добра.
…Як […]
Що ви зробили з нашим правом вільно
Сміятись, плакать, думати про все?
Навіщо сплюндрували Україну,
Чому народ наш до розколу йде?
Нам не ділитись, а єднатись треба,
В нас Україна рідна – лиш одна, […]
Не вбивай, мене, мамо, в собі,
Бо я хочу на світ подивитись.
Мені Богом призначено жити,
А не вічно страждати в пітьмі.
Народи мене, мамо, на світ,
Охрести мене в храмі святому.
Загостить благодать […]
До 520-річчя села Черниця
В древньому селі Черниці
Більше п’яти сотень літ
Добра доленька іскриться
І дарує Бог утіх.
І хоч осінь сумно журить
Дощові холодні дні,
Та на серці – не похмуро
І калина […]
Стою край поля. Як тут не радіти –
Зелені паростки до сонця пнуться ввись!
…Отак людийна. Хоче краще жити,
Але тягар давить її якийсь.
Якісь турботи, клопіт якийсь вічний
Про те, про інше, про […]
В моїй країні знов зима лютує
І стелиться мереживом до ніг.
І знову коле серце, знов малює
В душі моїй пейзажі білий сніг.
Я стрепенуся завтра (та ні, нині!)
І вирвуся з обіймів темноти. […]