Минуло літечко. Журливих ноток у часоплин додає падолист – у наші краї прийшла золотокоса володарка осінь. Непомітно насуваються сиві тумани, а холодні ночі укупі з навислими дощовими хмарами, створюючи густу темну пелену, немов би підкреслюють: […]
Як окрилює ця краса!
Синьооке небо дивує неозорістю. Скільки оком кинь – навкруги височить накинуте над світом прозоре покривало. А в тій бездонності – човники-ластівки, корабели-лелеки. Ще й жмут сонячного світла, осяваючи небесну путь, губиться в безмежжі.
Наввипередки […]
Листопадом сипле осінь
Важкі свинцеві хмари, оповивши то східний, то західний небокраї, а ще – пронизливі вітри та холодна мжичка, що переходить у мокрий сніг, вперто заявляють про те, що місяць листопад – таки пізній осінній місяць…
[…]
То плаче, то сміється осінь…
Червонобокими яблуками, духмяними грушками, соняшниковими кошиками стукає до нас осінь. Проситься у сад, на город, на лан… То тут, то там спалахує яскраво, немов підкреслює свою велич і багатство. І чарівницею, і золотокосою володаркою, і […]
…І хліб-сіль на столі
Ліниво пробуджується листопадовий день. У досвітковій тиші прохолодно озивається криничне цямриння. А тим часом, поки в кімнатах у кутках ховаються нічні сутінки, сільські господарі вже турботливо метушаться по господарству.
«Ранок – панок», – шанобливо […]
Багрянолистом осінь замаїлась
Журлива осінь почувається повноправною господинею нашого краю. Позолотила ліси, гаї, а поміж тим, спочивши, плаче захмареним небом. Оповита сизими хмарами небесна височінь. Сонячні промені перебиваються сплячкою в очікуванні можливості зігріти довкілля.
Прикрасою саду, що […]
Іде жовтокоса чарівниця
Непомітно, ледве відчутно вона крадеться принишклими деревами, кущами, вдягаючи їх у легку позолоту. Ці ще несміливі кроки надають довкіллю сумного забарвлення. Тому й журиться вітер. А перепочивши у вогкому туманному задолинку десь за селом, несе […]
Розсипала осінь багрянці
Минуло літо. Вже розбавляє фарби чарівниця осінь. То тут, то там розсипає багрянці. У небесній блакиті журливо кружляє журавлиний ключ. Повітря бринить, як натягнута струна. По скошеній отаві сумно походжають довгоногі лелеки, мовби журяться, що […]
Знову йдемо до осені
Уже знову журяться лелеки. Здається, зовсім недавно ці провісники тепла несли нам на крилах весну із далекого краю. А вже серпень…
Колючі жовтогарячі стерні на полях боляче ранять серце усвідомленням пташиного мотиву: знову йдемо […]
Не минай, літечко!
Різноманіття, барвистя навкруги немов нашіптують: „Гайда в луг, у ліс, на річку!” І торкаються струн душі, проникають у її найглибші схованки, найпотаємніші закутки. І вже не можна втриматися – ноги самі несуть у краї чистих […]