Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]

Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.

Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]

Огортає хмара неба синь,
Затуляє сонячне проміння.
Мріями в прозорість чисту злинь
І повір у власне воскресіння.

Хай на серці смуток і журба,
Задивися в далеч виднокраю.
Промовляй лиш лагідні слова –
Я у […]

Усі мої веселики-думки
Безжально спопеляє чорна заздрість…

Теплиться мрія, жевріє надія
На щирість, доброту людських сердець.
А в синім небі голуби сивіють
У блиску покарбованих кілець…

У вітровіях теплих, аж п’янких,
Купаю спогади про давню юність.
Ще в теплих сповитках легких –
Нечіпана дитинства …мужність.

В сільських шляхах, обкурених землею,
У споришах мереживних ще й досі
Щемливо тужить зблідлою зорею […]

Загубивсь між кучерями вітер.
І хурделить віхола п’янка.
Крадькома непевним кроком білим
Зачіску змережує зима.

Мерехтливе сніжинкове сяйво
Рік за роком віку додає.
Озираюсь в пройдене. Минає
Час невпинний. Новизну несе.

05.2001.

Так прудко мить наздоганяє іншу.
У круговерті днів минає вік.
Усе минає. І життєву нішу
Наповнює справ добрих і невдалих лік.

Танцює вальс на водяному плесі
Сп’яніла пахощами комашня.
А у дзвінкім та чистім […]

Упало небо у зелене листя –
Це льон розцвів так ніжно-голубим.
Навколо все барвисто-урочисте.
Завжди милуюсь літом чарівним.

Минула осінь, і зима минула,
Весна-красна поволі одцвіта.
А я про літо і про весну чула, […]

Хоча мчать і весни, і літа,
Не піддамся старості так скоро.
В мене є мета одним-одна –
По житті іти лише угору.

І хоч де-не-де крадеться сивина,
І хоч зморшка борознить обличчя,
І в […]