Тихоплинна вода
Випливає на волю.
Чомусь нарікає
На долю…
Але карщого краю,
Ніж вдома, нема.
Та ніяк не збагне…
І втікає, втікає
На волю вона…
2.04.2001.
Моя Вкраїна
Моя Вкраїна піднялась з руїн.
Живцем їй серце із грудей виймали,
Забороняли встати із колін
І в душу яничари їй плювали.
Моя Вкраїна – це безцінний дар,
Це – солов’їна пісня і калина.
А […]
Проб’юся в день
Табунчик чистих мрій дитячих
Призупинивсь, бо – морок ночі.
Я ж світлячком поміж невдачі
Проб’юся в день. Я сонця хочу.
Я витру плями чорні й сірі
На диску, що добром палає.
Ні, не помчу […]
Ось тут вклоняюсь Україні
Ось тут вклоняюсь Україні –
Отут, у рідному селі,
Де від дитинства іще й нині
Mені співають солов’ї.
Ось тут вклоняюсь Україні.
Отут, де Рудники мої,
Од віку вічні, іще й нині
Плекають доньок […]
О краю рідний…
О краю рідний, материзно красна!
Де б не була я, де б не ліг мій шлях,
Вогонь любові й вірності не згасне
В моєму серці і в моїх очах.
11.08.1997.
А „метелики” пурхають…
Тихий осінній вечір зібрав сім’ю в хаті. Малого Олежика привела із прогулянки сестричка Олюня, і хлоп’я на повен рот заявляє: „Хочу їсти!” Червоненькі щічки малечі одразу ж туляться до мами.
– То готуйтеся вечеряти. Онде […]
Нехай Бог розсудить
Маріїна доля не стелилася барвінком. Одинока матір, зневажена у злеті кохання, аж до народження донечки боролася за її право мати батька. Та все дарма…
– Це не моя дитина. В неї зі мною – жодної […]
Бабусі поклонюся до землі
Сплять ще деревця. Їм казка сниться – дні травневі в цвіті. Розквітла вишня молода край обійстя бабусі Катерині шле привіти. Наобіцяла яблуня тих привітань бабуні рано-вранці передати, як тільки-но порепаних долонь її торкнеться сонечко…
А […]
Швидше б мама приїхала
Літнє сонце розпікало асфальтову стрічку дороги. І від того гарячого дотику проміння вона видавалася жахливим смердючим місивом. І ота дорога від дому до райцентру в легковій машині, що мчала наввипередки із вітром, додавала сум’яття. Що […]
Спокута
Яскраво палахкотять квітки у садочку бабусі Орисі. Раз-по-раз позирає старенька на чудо-диво та й посміхається…
– Ось я тобі водички дам, моя красуне, – промовляє до півонії, а в пам’яті неждано-негадано, якось ніби самі собою […]