Буяє яскравими барвами літній луг. Витканий квітковим розмаїттям, він ще дрімає в передранковій тиші. Навкруги дивними перлами виблискує роса. І свіже дихання землі, замаєної ромашкою та вогником, навіває приємні враження. Красо рідної землі! Ти вабиш […]
Бо природа – рідна…
Запахло літечком. Смарагдом ярина вабить, полуниця, малина посміхаються до кожного… Навздогін поспішають „всі родичі гарбузові”, пнуться ніжною зеленню до сонечка, застеляючи ще зовсім недавно чорніючу ріллю зеленим килимом.
А в лузі хтось розсипав перлини. Раннього ранку, […]
Краю мій рідний…
Грайливе сонячне проміння, перестрибуючи з квітки на квітку, то зупиняється на мить у невеличкому озерці, щоб напитися прозорої водиці, то мандрує далі, залишаючи відчуття тепла. Малий Андрійко, досхочу насолодившись красою довкілля, враз розквітлого від ласкавих […]
Плаче захмарене небо…
Хмаринки ллють дрібні сльози на розквітлі сади, і ніжно-зелене молоденьке листя, вмите дощовими теплими краплинами, виблискує перламутром. Застигли у дрімотній тиші ніжні пелюстки квіток. Перед дощем досхочу наситивши повітря п’янким ароматом, квіти примовкли, щоби з […]
Як я люблю конвалію розквітлу!
Поринула земля в вишневі снігопади, каштанові свічки яскраво гоготять. Кульбаби заметілі на левадах, у саду, у полі… У цьому параді конвалії духмяній гордо б стати. Та ні! У лісі, де тонкі травинки, як ниточки в […]
Лелеки повернулися
Уже весна. Так лагідно, ніби любляча ненька, дивиться розквітлими очками на світ Божий перша квітка. Тягне білосніжну голівку до сонечка, мовби вже ніякі березневі холоди їй не страшні… А ночі ще холодні. Час од часу […]
І вербові котики розквітли
Розлилися сонячні потоки. Сліпучо-осяйне тепло дзвенить із кожного промінчика. Обціловує заспану земленьку, будить. І вона, стрепенувшись, як молода, ще невправна господиня, метушиться. Там он зеленим паростком озвалася, а в лісовому задолинку білосніжжям пролісків замаїлася. А […]
Плачуть дерева
Довго виглядали деревця весну. Чомусь барилася світами, губилась поміж стежок, аж нарешті озвалася пташиним співом, вихлюпнула небесною голубінню, сонечковим посміхом. І розвеселила все навкруги. Рослини вдягаються в нові пишні шати. Манить красою ніжно-зелений лист, наче […]
Болить ще рана…
Життя триває. День іде за днем. Заходить сонечко і вранці знову сходить. Людина в клопотах своїх шукає мить, щоб відвернути біль страшний – Чорнобиль. Вже стільки літ минуло, відколи біда ця сталась… І залишив Чорнобиль […]
Не зазіхай і ти, людино…
Лагідне сонячне проміння запрошує нас заглянути до весняного лісу. Він ще дрімає, оповитий тишею. Тільки де-не-де на галявинці посхиляли ніжно-білі голівки провісники весни проліски – квіти, що бояться злих зазіхань на їхню красу холодного, злючого […]