Люблю я поле, і зелене жито,
І гай, і ліс, і луки запашні.
О, скільки пахощів навкруг розлито!
За все вклоняюсь Богу до землі.
Люблю пору весняного розмаю
І літо тепле-тепле й гомінке.
А […]
творча мозаїка
У цьому поетичному обрамленні буднів і свят українців дзвенить оптимізм поетеси. Її творчість торкається струн душі променистою любов’ю до усього, що оточує нас, а особливо вона шанує людей – щирих, чесних, порядних.
Перша збірка поезій, більшість із яких публікувалася у періодичних виданнях, призначена для широкого кола читачів.
Люблю я поле, і зелене жито,
І гай, і ліс, і луки запашні.
О, скільки пахощів навкруг розлито!
За все вклоняюсь Богу до землі.
Люблю пору весняного розмаю
І літо тепле-тепле й гомінке.
А […]
Зелен-розмаєм Травень буяє.
В полі, у лузі, в саду, на узліссі,
В травах собі наречену шукає.
Але Краса закохалася в Літо.
І пелюстками бадьориться пишно,
Горнеться ніжно до променів сонця.
То молодіє вишнево-врочисто,
То […]
На небосхилі зорі квітнуть рясно.
Так добре видно весь Чумацький Шлях.
Он впала зірка. Кажуть – це на щастя.
(Оте, котре буває у казках…)
04.1997.
Нічка вже зоріє,
Темінь у вікні.
Спи, моя дитино,
Виростай у сні.
Поки зорі креслять
Свій на небі шлях,
Спи, моє малятко,
Посміхайся в снах.
Пий водицю чисту.
Квітів назбирай,
В стежці трав’янистій […]
Звертаюся,друзі, у сні й наяву:
Не вбийте пташину у небі,
Плекайте, догляньте у нашім саду
Усе, чого треба.
Звертаюсь до тата і мами щодня:
Моліться за щастя і сонце,
Подбайте про трелі гучні солов’я […]
Каже мати до свого хлоп’яти:
«Подивися, сину, он летять
В вирій разом з мамою і татом
Трійко молоденьких пташенят.
Ця дорога до тепла неблизька,
Ніжки й крильця втомлені болять.
І не знати, чи усім […]
Ти послухай, сину, моє диво,
Як в кущі калини на гіллі
(Я лише тобі секрет відкрию)
Пісеньку співають солов’ї.
Ти приглянься, сину, моє диво,
Онде сонце променем ясним
Землю, росами покриту, обігріло,
День розквітнув […]
На калюжі бульбашки від дощу.
Кожна крапля стверджує: «Знов прийду».
Зажурилось сонечко. День сумний.
Лиш хмаринкам весело – дощ рясний.
Чоботята Юрчик взув і побіг,
Де веселки вперся у землю ріг.
Кольори веселі, ну […]
Стояла я і слухала весну.
(Леся Українка).
Стою собі і слухаю весну.
Милуюсь ніжним співом солов’їним.
Дивлюся на шовковую траву,
Яку покрили діамантові росини.
В траві здрімався коник-стрибунець.
Ще не сюркоче, бо ще скрізь […]
Неокрилена думка ще на дні надій мріє,
Ще нема в серці віри в тепле завтра весни.
Ще сльозинки-пустунки неслухняні й вогкії
Пеленою незримо затуляють світи.
Але там десь далеко вже край неба зоріє.
Заливається […]