Суботнього дня 18 вересня 2021 року Рудники заповнили тужливі звуки церковних дзвонів. Простір аж здригався від смутку і горя, зойків і сліз, бо хоронили загиблого в російсько-українській війні на східних теренах держави 24-річного воїна Дем’яна Даниліва.
Снайперська куля вбила старшого солдата командира бойової машини і відділення механізованого взводу роти військової частини А4279 ще 13-го, в понеділок. Відтоді невимовний біль поселився в серця матері, братів, сестер, усієї родини, односельчан, усієї спільноти Стрийського району Львівської області та й усієї України.
Тіло захисника України привезли вранці у п’ятницю, 17 вересня, в супроводі військових, котрі надалі надавали родині допомогу в організації поховання, як і духовенство, небайдужа громадськість, представники влади, шкільна родина Рудниківського НВК, де загиблий воїн Збройних Сил України здобув загальну середню освіту і мріяв навчати учнів історії незалежної держави, розпочавши шлях до педагогічної спеціальності на заочному відділенні історичного факультету Дрогобицького педуніверситету. Та не судилося жити далі…
У Львові, Миколаєві, Надітичах колона зупинялася, бо люди на колінах із свічечками пам’яті, живими квітами зустрічали тіло. Духовенство провадило панахиду, молитви. На початку рідного Дем’янового села Рудники, біля Хреста з Розп’яттям Ісуса Христа, що символізує одну із стацій Хресної Дороги Спасителя, теж молилися за упокій його душі, а потім усі супроводжували тіло до центру села. А в центрі жалібно сповіщали про прибуття Героя церковні дзвони. А ще розривала серця пісня-символ “Плине кача”…
Понад десяток священників Рудниківського деканату Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви на чолі з деканом і парохом місцевої парафії святого Архистратига Михаїла о.Степаном Потічним в центрі Рудників, біля символічної могили Борцям за волю України, відправили панахиду за душу Дем’яна – новітнього Героя України.
– Не прощаймося з Дем’яном, лише молімся за упокій душі, – закликав у проповіді після панахиди священик отець Ярослав Гарасимів, – бо він живий, бо Герої не вмирають!
Після виконання Державного Гімну України скорботна колона вирушила на вулицю Лісну, до домівки загиблого, де теж відбулося посмертне молитовне пошанування воїна.
А наступного дня тисячі людей провели Дем’яна Даниліва в останню земну дорогу.
Сумно грав військовий духовий оркестр. Тужили дзвони. Молитовну процесію очолили понад два десятки священників. Прозвучали військовий салют і “Ще не вмерла України…”. Руки матері Дем’яна стискали синьо-жовтий прапор, який вручив їй командир синової частини. Плакали люди, дощило небо… Не ховали сліз і глибокого суму навіть чоловіки в камуфляжі…
Згідно з розпорядженнями голів Стрийської районної і Миколаївської міської рад: Михайла Лучечка та Андрія Щебеля – 17 і 18 вересня в районі були днями жалоби.
Дем’ян запам’ятався тим, хто його знав, доброю й мужньою людиною, справжнім патріотом, тож залишив про себе світлі спогади. Можливо, з часом для увіковічнення пам’яті мужнього захисника територіальної цілісності та незалежності України вулиці Лісній, якщо виникне ініціатива її жителів, присвоять ім’я Дем’яна Даниліва.
А зараз подякою цьому юнакові можуть послужити лише наші молитви за те, щоб милосердний Господь прийняв душу воїна Дем’яна у своє Небесне Царство…
Нагадаємо, 24-річний військовослужбовець Дем’ян Петрович Данилів, уродженець села Рудники Стрийського району Львівської області, загинув від кулі ворожого снайпера в ніч із 13 на 14 вересня 2021 року на Луганщині, в зоні проведення ООС. Досі в селі налічувалося 39 учасників російсько-української війни. Тепер один із них, Дем’ян, відлітає до Бога…