Я знов додому, до матусі хочу,
До тата сивого, немов осінній ранок.
Там котики спросоння щось муркочуть,
І вікнами сміється рідний ганок.

Я б – знов додому, до своєї хати,
Що тоне у густім […]

Лиху всупереч, живу веснами.
Завжди серцем до тебе лину.
Озовися до мене, рідненький,
Відгукнись, мій чарівний сину.

Відімкну твій замок самотності –
Зачарую тебе відкритістю.
Посміхнися зимі і осені.
Прикраси підлітковий вік щирістю.
[…]

Вишивала мама рушники,
В візерунки душу виливала.
З ними, з рушниками, в невістки
Своїх доньок з дому посилала.

-Вже прийшов ваш час, то йдіть,
Мої доні, зі своєї хати.
Там, де люди відвели, живіть, […]

Падолистом згублюся в дорозі
У твій затишок – прихисток мрій.
У самотності лоні, в тривозі
Помандрую в країну надій.

Кажуть, мрії не мусять здійснитись,
Кажуть, мрії – це зовсім пусте.
…А в безкрайнього неба […]

Знаю: літа уже не повернеш,
Цього року воно відійшло.
Ну, скажи мені вже не уперше,
Чому знову у зморшках тепло?

Чом іскринки в очах потьмяніли,
І навіщо цей сум, ця журба?
Знаю, впевнена, вірю, […]

На калюжі бульбашки від дощу.
Кожна крапля стверджує: «Знов прийду».
Зажурилось сонечко. День сумний.
Лиш хмаринкам весело – дощ рясний.

Чоботята Юрчик взув і побіг,
Де веселки вперся у землю ріг.
Кольори веселі, ну […]

Стояла я і слухала весну.
(Леся Українка).
Стою собі і слухаю весну.
Милуюсь ніжним співом солов’їним.
Дивлюся на шовковую траву,
Яку покрили діамантові росини.

В траві здрімався коник-стрибунець.
Ще не сюркоче, бо ще скрізь […]

Неокрилена думка ще на дні надій мріє,
Ще нема в серці віри в тепле завтра весни.
Ще сльозинки-пустунки неслухняні й вогкії
Пеленою незримо затуляють світи.

Але там десь далеко вже край неба зоріє.
Заливається […]

Додому перебігла через поле…
Матуся вишиванки розгляда.
Квітки на полотні сплелися з болем:
Червоне – то любов, а чорне – то журба…

Зимові дні короткі, ніби спалах.
Така й життєва радість нетривка.
…Горить у […]

Теплим поглядом всміхнусь тобі у вічі,
Павутинку розуміння простелю.
«Що ж, нехай так буде вічно», –
Скажеш ти. Я ці слова схвалю.

Раптом скресне крига недовір’я.
Просто «люба» вимов і всміхнись.
Поспішай, б скоро […]