Щороку третього четверга травня в Україні відзначають День вишиванки. У 2019-ому свято припадає на 16 число місяця. А виникло це свято з ініціативи Лесі Воронюк, студентки Чернівецького Національного університету, котра у 2006 році запропонувала однокурсникам, а потім усьому колективу прийти у вишиванках і була підтримана. Відзначати День вишиванки означає висловити свою любов до України.
Цього дня на Львівщині вже багато років поспіль для популяризації старовинного українського національного одягу та відродження традицій люди одягають вишитий одяг. Пересічні громадяни, трудові колективи, наприклад, у райцентрі Миколаїв проходять містом організованою колоною. Барвисті кольори настільки красиво поєднані у візерунки, що хочеться дивитися на них вічно і милуватися…
У багатьох дівчат і жінок цього дня є нагода не лише продемонструвати свій одяг, а й поділитися секретами вишивання, гаптування, змережання чи домовитися про обмін схемами для рукоділля.
Я знаю майстриню із Пісочної Наталю Кос, котра вміє прикрашати тканину нитками й бісером. Наталя пересувається у візку, її руки інколи не хочуть слухатися, але вона, попри труднощі, оптимістично розпочинає роботу, з радістю її завершує. Нерідко трапляється так, що навіть роздаровує вишиття тим, кому її річ подобається. Виставку робіт Наталії Кос уважно розглядали місцеві жителі та гості Пісочної в День села. Дивувалися чіткості вишиття, адже хрестики лягають рівнесенько, а зворотний бік вишиття – без зайвих ниток, без жодного вузлика! Наталині руки золоті!
…Нумо, українці, завтра на вулиці у вишиванках!